Історія справи

Постанова ВГСУ від 29.12.2015 року у справі №922/3774/15
Постанова ВГСУ від 15.11.2016 року у справі №922/3774/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 922/3774/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж. О. - головуючого (доповідач), Грека Б. М., Малетича М. М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Росія"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2016У справі№ 922/3774/15 Господарського суду Харківської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, Приватного підприємства "Агро-Новоселівка 2009"до1)Відділу Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, 2)Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Росія", 3)Управління Пенсійного фонду України в Нововодолазькому районі Харківської області, 4)Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Харківського обласного відділення, 5) Харківського обласного центру зайнятості, 6)Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області;треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:1) ОСОБА_5, 2) ОСОБА_6Про за участю від позивача 1: від позивача 2: від відповідача 1: від відповідача 2: від відповідача 3: від відповідача 4: від відповідача 5: від відповідача 6: від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2:визнання права власності на майно і зняття з нього арешту, ОСОБА_7, не з'явилися, не з'явилися, не з'явилися, не з'явилися, не з'явилися, не з'явилися, не з'явилися, не з'явилися, не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.03.2016 у справі № 922/3774/15 ( суддя Чистякова І. О.) відмовлено в задоволенні позову повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 (у складі колегії суддів: Гетьман Р. А.- головуючого, Россолов В. В., Сіверін В. І.) рішення Господарського суду Харківської області від 10.03.2016 у справі № 922/3774/15 Господарського суду Харківської області скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 право власності на огорожу, яка виготовлена із залізобетонних плит у кількості 281 од., що знаходиться по АДРЕСА_1, Нововодолазький район, Харківська область. Виключено з акта опису та арешту майна від 24.03.2015, складеного державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області Луговим Владиславом Миколайовичем огорожу, яка виготовлена із залізобетонних плит у кількості 281 од., що знаходиться по АДРЕСА_1, Нововодолазький район, Харківська область та належить на праві власності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4. Знято арешт із огорожі, яка виготовлена із залізобетонних плит у кількості 281 од. за актом опису та арешту майна від 24.03.2015, складеного державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області Луговим Владиславом Миколайовичем, що знаходиться по АДРЕСА_1, Нововодолазький район, Харківська область, і належить на праві власності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4. Визнано за Приватним підприємством "Агро-Новоселівка 2009" право власності на огорожу, яка виготовлена із залізобетонних плит у кількості 64 од., що знаходиться по АДРЕСА_1, Нововодолазький район, Харківська область. Виключено з акта опису та арешту майна від 24.03.2015, складеного державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області Луговим Владиславом Миколайовичем огорожу, яка виготовлена із залізобетонних плит у кількості 64 од., що знаходиться по АДРЕСА_1, Нововодолазький район, Харківська область, і належить на праві власності Приватному підприємству "Агро-Новоселівка 2009". Знято арешт із огорожі, яка виготовлена із залізобетонних плит у кількості 64 од. за актом опису та арешту майна від 24.03.2015, складеного державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області Луговим Владиславом Миколайовичем, що знаходиться по АДРЕСА_1, Нововодолазький район, Харківська область та належить на праві власності Приватному підприємству "Агро-Новоселівка 2009".

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 922/3774/15, Сільськогосподарський багатофункціональний кооператив "Росія" звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 в частині задоволення вимог про визнання за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 право власності на огорожу, яка виготовлена із залізобетонних плит у кількості 281 од., що знаходиться по АДРЕСА_1, Нововодолазький район, Харківська область, і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині задоволення вимог про визнання за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 право власності на огорожу, яка виготовлена із залізобетонних плит у кількості 281 од., що знаходиться по АДРЕСА_1, Нововодолазький район, Харківська область.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж. О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 30.06.2015 позивачі звернулись до Господарського суду Харківської області із позовом до Відділу Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області та Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Росія" про виключення майна з опису, зняття арешту та визнання права власності.

Відповідно до приписів частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Судами встановлено, що у ВДВС Нововодолазького РУЮ Харківської області перебуває зведене виконавче провадження № 45149286 про стягнення з боржника СБК "Росія" на користь фізичних та юридичних осіб грошових коштів.

Стягувачами зведеного виконавчого провадження є дві фізичні особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також чотири підприємства - УПФУ у Нововодолазькому районі Харківської області, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Харківське обласне відділення, Харківський обласний центр зайнятості, Сосонівська сільська рада Нововодолазького району.

Відповідно до зведеного виконавчого провадження за актом опису та арешту майна від 24.03.2015, складеного державним виконавцем Відділу ДВС Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області Луговим В. М. на майно - огорожу, яка виготовлена із залізобетонних плит, розміром 3х3, загальною кількістю 710 од. накладено арешт.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2015 провадження у даній справі № 922/3774/15 припинено. Вказану ухвалу мотивовано тим, що до справи не залучено всіх стягувачів зведеного виконавчого провадження до яких повинен подаватись позов як до відповідачів у справі. Враховуючи те, що стягувачі це фізичні особи, які не можуть бути сторонами у господарській справі, даний позов слід розглядати у порядку цивільного судочинства.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.08.2015 у справі № 922/3774/15 скасовано, справу № 922/3774/15 направлено до Господарського суду Харківської області для розгляду в іншому складі суду. Зокрема, судом апеляційної інстанції вказано, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи, не надано належної правової оцінки приписам постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011, відповідно до яких господарський суд розглядає позовну заяву в тій частині, яка підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а в іншій частині припиняє провадження, у разі підсудності позовної заяви в якійсь її частині іншому судочинству (п. 14).

Поставою Вищого господарського суду України від 29.12.2015 зазначену постанову від 02.09.2015 залишено без змін.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції, що є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, в силу приписів статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України та на виконання приписів чинного законодавства, ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2016 залучено до участі у справі в якості 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу ОСОБА_5 та фізичну особу - ОСОБА_6, оскільки вони не можуть бути відповідачами у справі з огляду на статтю 1 Господарського процесуального кодексу України. Проте дане рішення може вплинути на їх права та обов'язки. Цією ухвалою суду залучено до участі у справі в якості відповідачів: УПФУ у Нововодолазькому районі Харківської області в якості 3-го відповідача; Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Харківського обласного відділення в якості 4-го відповідача; Харківський обласний центр зайнятості в якості 5-го відповідача; Сосонівську сільську раду Нововодолазького району Харківської області в якості 6-го відповідача, як стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № 45149286.

В обґрунтування позовних вимог, позивачі зазначають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не 2-ому відповідачу (боржнику у зведеному виконавчому провадженні), що підтверджується відповідними документами, наданими до позовної заяви.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевим господарським судом зазначено, що позивачами не визначено індивідуальні ознаки спірного майна. Також судом вказано, що надані позивачами в обґрунтування позову документи, є неналежними та недопустимими доказами на підтвердження підстав набуття права власності першим позивачем на спірне майно. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з висновками місцевого господарського суду, виходячи с наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено форму та зміст позовної заяви та передбачено, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом доказування у даній справі є наявність у позивачів права власності на спірне майно та порушення (невизнання) такого права відповідачами.

Щодо наявності у позивачів права власності на огорожі, які виготовлені із залізобетонних плит у кількості 281 од. (як право власності ФОП ОСОБА_4.) та 64 од. (як право власності ПП "Агро-Новоселівка 2009") та оспорювання цього права, судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

На загальних зборах співвласників реорганізованого КСП - колгоспу "Росія" 30.04.2008 прийнято рішення про затвердження переліку майна пайового фонду КСП "Росія", до якого серед іншого майна увійшла і огорожа, що знаходиться в АДРЕСА_1, яка являє собою конструкцію із 710 залізобетонних плит та огороджує комплекс господарських будівель та споруд колишнього КСП "Росія" (протокол № 02/2008).

Сосонівською сільською радою 10.10.2008 видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на майновий пай члена КСП "Росія" на загальну суму 3430881,00 грн. (58,0042%).

Загальними зборами співвласників майна КСП "Росія" 12.10.2008 прийнято рішення про задоволення заяви ФОП ОСОБА_4 про виділення на належний ФОП ОСОБА_4 пай, що посвідчений свідоцтвом серії НОМЕР_1 про право власності на майновий пай, розпайованого майна в натурі на загальну вартість 3430881,00 грн. та прийнято рішення про визначення конкретного майна та виділення його ОСОБА_4 в натурі, в тому числі огорожі вартістю 200000,00 грн. (протокол № 05/2008).

За актом-прийому-передачі майна у власність від 14.10.2008 до ФОП ОСОБА_4 передано у власність майно, зокрема, огорожу вартістю 200000,00 грн.

В матеріалах справи містяться нотаріально посвідчені заяви членів комісії з паювання реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства колгоспу "Росія" ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, в яких останні підтверджують той факт, що в результаті проведення інвентаризації виявлено, у тому числі, огорожу навколо колишнього господарського двору колгоспу "Росія", що складалася із 710 залізобетонних плит та залізобетонних стовпців опор, орієнтовною вартістю станом на червень 2008 року 200000,00 грн. Залізобетонні плити у кількості 710 од. та залізобетонні стовпці-опори під загальним найменуванням "огорожа" разом із іншим виявленим майном, що належало громадянам членам колективного сільськогосподарського підприємства колгоспу "Росія" та підлягало розпаюванню, внесено у інвентаризаційну відомість № 1 від 04.06.2008 під порядковим номером 301.

Огорожа, яка є предметом розгляду у даній справі є частиною тієї огорожі, що складалася із 710 залізобетонних плит, знаходиться в АДРЕСА_1, і огороджує комплекс господарських будівель та споруд колишнього КСП "Росія".

Позивачем ФОП ОСОБА_4 набуте право власності на наступні об'єкти нерухомості, які знаходяться на території колишнього КСП-колгосп "Росія" та навколо яких розташована огорожа із залізобетонних плит:

1) будинок № 13Д по АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_3, виданого Сосонівської сільською радою Нововодолазького району Харківської області від 02.09.2009);

2) будинок № 13 по АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого Сосонівської сільською радою Нововодолазького району Харківської області від 22.07.2009);

3) будинок № 13Ж по АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2, виданого Сосонівської сільською радою Нововодолазького району Харківської області від 02.09.2009.);

4) будинок № 13Е по АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_4, виданого Сосонівської сільською радою Нововодолазького району Харківської області від 02.09.2009);

5) будинок № 13В по АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_5, виданого Сосонівської сільською радою Нововодолазького району Харківської області від 02.09.2009);

6) будинок № 13/4 по АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності, видане 29.10.2010 Сосонівською сільською радою);

7) будинок № 13/2 по АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності, видане 29.10.2010 Сосонівською сільською радою);

8) будинок № 13/3 по АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності, видане 29.10.2010 Сосонівською сільською радою).

У 2009 році частина огорожі як споруда при об'єктах нерухомості, що належали 1-ому позивачу на праві власності, а саме : при будинках № 13В, № 13Е, № 13Д, № 13Ж, № 13 по АДРЕСА_1, Нововодолазького району, Харківська область була передана у власність гр. ОСОБА_14 на підставі договорів купівлі-продажу від 08.09.2009 за реєстр. № № 3001, 2527, 2997, 3005, 2989.

У 2014 році гр. ОСОБА_14 передав у власність 2-го позивача право власності на огорожу при господарській будівлі 13В та 13Д, що знаходиться по АДРЕСА_1, Нововодолазького району, Харківська область на підставі договорів купівлі-продажу від 13.01.2014, зареєстрованого в реєстрі за № 327 та від 14.10.2014, зареєстрованого у реєстрі за № 3195 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕАВ № 150368, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕАУ № 886230).

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачами належними доказами підтверджено право власності на об'єкти нерухомості, які знаходяться на території колишнього КСП-колгосп "Росія" та на огорожу, яка розташована навколо них та складається із залізобетонних плит.

Відповідачами та третіми особами, присутніми в судовому засіданні, не заперечувався факт знаходження огорожі, на яку накладено арешт у користуванні позивачів.

Посилання відповідачів та третіх осіб, присутніх у судовому засіданні на незаконне користування позивачами визначеним майном, є необґрунтованими та ніякими доказами не підтвердженими, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідачами не доведено того, що зазначені правочини, а саме: договори купівлі-продажу нежитлових будівель із огорожею визнано в судовому порядку недійсними, відсутні докази визнання рішення про затвердження переліку майна пайового фонду КСП "Росія", до якого серед іншого майна увійшла і огорожа, що знаходиться в АДРЕСА_1, яка являє собою конструкцію із 710 залізобетонних плит та огороджує комплекс господарських будівель та споруд колишнього КСП "Росія", оформленого протоколом № 02/2008 від 30.04.2008, рішення про задоволення заяви ФОП ОСОБА_4 про виділення на належний ФОП ОСОБА_4 пай, що посвідчений свідоцтвом серії НОМЕР_1 про право власності на майновий пай, розпайованого майна в натурі на загальну вартість 3430881,00 грн. та рішення про визначення конкретного майна та виділення його ОСОБА_4 в натурі, в тому числі огорожі вартістю 200000,00 грн., оформлених протоколом № 05/2008 від 12.10.2008 недійсними.

Місцевим судом безпідставно не взято до уваги принцип презумпції правомірності володіння майном, тому дійшов до неправильного висновку про неналежність та недопустимість доказів на підтвердження підстав набуття права власності позивачами на спірне майно.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні довідка Сосонівської сільської ради Нововодолажського району Харківської області від 20.05.2016 за вих. № 105 та довідка від 20.05.2016 за вих. № 106, відповідно до яких Сосонівська сільська рада підтверджує той факт, що у власності ФОП ОСОБА_4 на території сільської ради за адресою: АДРЕСА_1, Нововодолазького району Харківської області знаходиться залізобетонна огорожа, що складається із 281 залізобетонних плит, а у власності ПП "Агро Новоселівка 2009" - 64 залізобетонних плити.

Відповідачі ніяких доказів на спростування вищенаведених фактів суду не надали, як і не навели переконливих доказів того, що огорожа на яку накладено арешт не була розпайована та належить боржнику (Сільськогосподарському багатофункціональному кооперативу "Росія") на праві приватної власності.

При цьому, посилання відповідачів на те, що огорожа, як майно КСП колгоспу "Росія" віднесена на баланс СБК "Росія" може розглядатись лише як бухгалтерсько-облікова операція, а не як безспірний правовстановлюючий документ, оскільки рішення про зарахування майна на баланс приймається юридичною особою в односторонньому порядку, і може лише опосередковано підтверджувати право власності на об'єкт за умови наявності інших безспірних доказів приналежності вказаного майна певній юридичній особі.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що огорожа, на яку позивачі просять визнати право власності, зняти з якої арешт та виключити з акта опису та арешту майна від 24.03.2015 ВДВС Нововодолазького РУЮ Харківської області індивідуально визначена за місцем розташування, матеріалом виготовлення та кількістю плит, з яких вона складається.

Спірне майно не перебуває у власності боржника, воно не може бути використано для задоволення вимог стягувачів у відповідному виконавчому провадженні.

Досліджуючи підстави з яких на вказане майно накладено арешт та включено його до опису, вказує, що в матеріалах справи наявна заява голови СБК "Росія" ОСОБА_15, в якій останній просить державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нововодолазького району Харківської області Нововодолазького управління юстиції терміново провести опис забору, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, Нововодолазького району, Харківської області, та огороджує господарський двір СБК "Росія", посилаючись на те, що вказане майно безпідставно захоплено фірмою "Агро-Сосонівка".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявний договір оренди № 0601/1 від 06.01.2014 відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 надав в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" у строкове платне користування визначені пунктом 1.1. договору обєкти нерухомого майна, зокрема, за адресами: АДРЕСА_1 буд. 13/4, 13/3, 13/2, 13/1.

Докази визнання вказаного договору недійсним, в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази на підтвердження обставин, вказаних боржником у виконавчому провадженні щодо наявності підстав для накладення арешту на огорожу, що належить позивачам.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Статтею 1 протоколу № 1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, передбачено чіткі критерії визнання можливості позбавлення права власності та межі дій держави, які можуть бути визнані обґрунтованими та правовими, а саме: наведена норма виділяє такі критерії правомірності позбавлення права власності: позбавити права власності можна лише в інтересах суспільства, а підставами можуть стати норми національного законодавства (у ст. "умови, передбачені законом") чи загальні принципи міжнародного права. Подібна норма має місце і в Конституції України, так само як і в Цивільному Кодексі України та в інших нормативно-правових актах.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої особи (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льонрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно дотримуватись обґрунтованості пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності, повинні дотримуватись справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Під час вирішення судового спору, який виник між сторонами, у даному випадку саме на суд, як орган державної судової влади, покладено обов'язок оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності позивачів при вирішення спору не встановлено.

Вимоги позивачів в частині визнання права власності на визначене в позові майно є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, з метою захисту прав законних власників майна, у зв'язку з тим, що на належне позивачам майно безпідставно накладено арешт, суд вважає вимоги позивачів такими, що підлягають задоволенню, оскільки позивачами належними доказами доведено, що державним виконавцем описано та арештовано майно, яке належить їм, а не боржнику за виконавчим провадженням.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 922/3774/15 Господарського суду Харківської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 922/3774/15 Господарського суду Харківської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Росія" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 922/3774/15 Господарського суду Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 922/3774/15 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Грек Б. М. Малетич М. М.